10 запитань до голови громади

10 запитань до голови громади

Сергій ПОПЕРЕЧНИЙ – Теребовлянський міський голова з 2019 року, з 2015 – голова Теребовлянської громади.

Що таке громада у вашому особистому понятті і досвіді? 

В першу чергу, громада – це спільні дії. Це коли люди гуртуються  для вирішення якоїсь загальної мети. Ми об’єднались в одну із найбільших громад Тернопільщини, та й України також.  Люди хотіли змін.  І ми помалу рухаємося до їх втілення.  Я люблю повторювати, що для цього мислення мусило змінитись повністю на підприємницьке. І якщо мета підприємців заробити кошти для своїх сімей, то ми сьогодні також маємо мислити так, щоб громада зуміла заробити кошти, які потім можна буде вкласти у соціальні проекти.  Сьогодні це дуже велика відповідальність, тому що потрібно так організувати роботу, щоб у результаті залишити слід виконаних справ.  І тут не йдеться про популізм, а про реальні справи, які вдалося зробити. В межах можливого, звичайно ж. Бо ж, одночасно з тим, що уся відповідальність лягає на нас, продовжуємо залежати від держави та інших чинників.

Відверто: за які сфери життя громади у вас найбільше болить голова? І що вважаєте найбільшими провалами?

Напевно, це розвиток інфраструктури у громаді. Дороги. Вони ж як вени, по яких тече кров людини.  Це характеристика нормальної здорової людини – теж саме і з громадою. Це найболючіше питання. Час доїзду. І якщо ми говоримо про швидку, чи пожежну машину, це той випадок, коли від кожної хвилини залежить чиєсь життя.  Що ще? Думаю, це спілкування. Є момент недостаньої обізнаності що насправді відбувається. Знання про  втілені проекти  (і великі, і малі), які одночасно робляться по всій громаді, вони змінюють ставлення людей. Я це відчув і побачив.

Зараз для мене важливо якимось чином налагодити зворотній зв’язок із мешканцями. Щоб ми могли діяти гармонійно до їхніх потреб та бачень.

А міст, ратуша? Чи ці незавершені обєкти не можете віднести до  проблемних зон?

Зовсім ні. Бо для мене це об’єкти для яких вже розроблений конкретний план.  Проблемою назвати  можна хіба час. Щоб знайти кошти, і щоб зробити його так, як воно повинно бути. Один раз і добре.

А за що гордість бере? Які проекти та цифри тішать?

Ви знаєте, мене напевно тішать не так втілені проекти,  як команда людей, які працюють  у  міській раді. Цього року ми зробили 82 проекти, минулого – 81. І це все зробили люди: написали ці проекти, втілювали їх  у життя.  Без них не було б нічого. Без цього горіння і бажання зробити щось більше для громади.

Тішать цифри. Біля 20 км зроблених доріг за останні 5 років. Це не враховуючи дороги державного значення, а лише місцеві. Тішить реформа культури. Тішить мене адекватна у дуже класна і адекватна молодь, яка сьогодні працює  з міською радою.

Що найбільше допомагає, а що демотивує у щоденній праці?

Допомагає колектив, з яким ми ставимо ціль і йдем до кінця. Ми усвідомлюємо, що роботи ще дуже багато. Повірте, ми бачимо її. Але все поступово. І тішить кожен наступний навіть маленький крок. Слід, який ми залишаємо, це дуже велика праця. І мене мотивують зараз підведені результати. Хочеться працювати далі. А ще вдячність і добре слово від людей мотивує.  Помітив, що добрі зміни забуваються дуже швидко. Пригадую той час, коли 6 років тому вода у місті була погодинно. Перший рік, коли було зроблено цілодобове постачання води, люди не переставали радіти і дякувати. А сьогодні це вже забулося. Люди звикли. Так само і з усім. Думаю,  щоб мати більше потрібно вміти зупинятись,  аналізувати, оцінити те, що зараз і поступово діяти далі.

Моменти абсолютної  розчарованості були.  І не раз. Я дуже болісно сприймаю, коли не виходить те, що планується. Коли підводять люди, на яких покладаєшся.  Чи можна до таких людей віднести недобросовісні компанії, які приходять в громаду робити обєкти по тендерах?  Так, можна. У випадку з ратушею, ми навіть не оплачували їхню неякісну роботу. Але час то то пішов. І нерви, і переживання. Цього можна було б уникнути, якби просто кожен ставився до своєї добре і відповідально.

Чи вистачає Вам у команді людей, на які можна покластись на 100%?

Так. Я покладаюсь на них. Це колективні обговорення ідей та рішень. Це професіонали у кожній із галузей, кожного з яких я мотивую до лідерства і відповідальності. Сьогодні галузі громади вчаться заробляти кошти на свої проекти.

Якою ви бачите Теребовлянську громаду через 5 років?

Це громада, в якій не залишилось би жодної вулички, яка незаасфальтована. Це перше. Далі – пріоритет – благоустрій. Комфортна для життя, приємна для ока в кожному куточку. Для цього – більше декоративних зелених насаджень та чіткий і послідовний план.   Щоб такий план у нас був, ми навіть у березні створюємо команду нового відділу. Якраз вони цим займуться. Це люди, які мають професійні здібності і бачення змін зі збереженням архітектури. Ми очікуємо від них графічних планів благоустрою, які будуть виноситись на розгляд і голосування мешканців.  Після того, як мешканці оберуть дизайн, ми будемо вкладати кошти і закупляти усе, що необхідно. Насадження квітів хочемо продумувати навіть одночасно із оновленнями тротуарів. Плани благоустрою міста будемо продумувати одразу на 2-3 роки.

Які успішні громади є прикладом для вас?

Кожна громада є успішна окремо по-своєму. І не можна поїхати переписати досвід чужої громади для себе. Є громади, де є успішні підприємства і значні надходження у бюджет, а є сільські громади, яким набагато важче. Закордоном так само. Але досвід, який ми взяли від них, неоціненний.  Ми захотіли робити у себе подібні зміни і розпочали велику роботу із написання проектів. У цьому році вдалося таким чином залучити додатково 42 мільйони до нашого бюджету. До нас теж щороку приїзджають громади зі всієї України. Їм цікаво як ми проходимо цей шлях. До прикладу, наша реформа культури та ідея створення сучасних Центрів культури і дозвілля розійшлась по всій країні.

О котрій годині прокидається голова громади і з чашки якого напою і з якої думки починається зазвичай ваш день?

Мій день не завершується навіть вночі. Мені можуть прийти в думках якісь бачення щодо справ, про які думаю в цей момент.  Напевно тому, що живу цим. Стандартно  прокидаюсь  опів на шосту. Ранок починається із чашки зеленого, або  трав’яного чаю. У понеділок на 7 ранку уже нарада з комунальним підприємством, а на пів восьмої – нарада з усім колективом. Робочий день закінчується далеко не в 17.15. І я, і багато працівників у міській раді працюють до 6, до 7 години. І це не тому, що не встигаємо, а тому коли додатково хочеться зробити більше. Телефонні дзвінки приймаю всі. Буває і 4 ночі, і 5 ранку телефонують .

Що ви відчуваєте в той момент, коли ваша позиція не співпадає із думкою громади? 

Це те відчуття, коли не зміг достатньо донести свою думку  і бути зрозумілим і підтриманим.  Але важливо ще розрізняти, що насправді у твоєму плані хочуть скоригувати мешканці, а що є популізмом окремих партій. На мою, у думку у маленьких містечках, районах не повинно бути партій, повинні бути особистості, господарі. Загалом 2019 рік – це переломний рік у відносинах із мешканцями. Люди почали бачити зміни, люди почали самі хотіти щось робити.

Якими були найскладніші рішення 2019 року?

Напевно це закриття шкіл. У Боричівці, Семенові. Уже зараз є гарний результат. Батьки і діти задоволені навчанням у міських школах, які зараз активно розвиваються. Але це були насправді дуже складні рішення.

А які головні плани на 2020 рік?

Дороги, прибудинкові території , сміттєві контейнери для сіл громади і організація вивозу сміття, завершити будівництво амбулаторій, відкрити Центр культури у Ласківцях, презентувати оновлену ратушу як туристичний об’єкт.

Розмовляла Ілона Козар, медіацентр.

Фото: Антон Амрагович.

Залишити коментар

Надіслати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *