Досвід Америки надихає архітекторку Теребовлі

Досвід Америки надихає архітекторку Теребовлі

ОЛЕСЯ ХМЕЛИК, МОЛОДА АРХІТЕКТОРКА І ХУДОЖНИЦЯ: « МЕНІ Б ДУЖЕ ХОТІЛОСЯ ПЕРЕЙНЯТИ АМЕРИКАНСЬКУ ПРАКТИКУ СПІВПРАЦІ МІЖ ГРОМАДОЮ, БІЗНЕСОМ І ВЛАДОЮ»

( інтерв’ю надруковано у газеті «Воля» №13 від 27 березня 2020 р.)

Ця молода дівчина бачить непомічене, вловлює невидиме, перебуває у постійному пошуку себе, свого місця під сонцем. Вона радіє тоненькій павутинці бабиного літа, весняним переспівам пташок у лісі, дзюрчанню струмочка із джерельною водою на Замковій горі, захоплюється теребовлянськими краєвидами та архітектурними пам’ятками, зокрема давніми кам’яницями, старими будинками із оригінальними архітектурними елементами. Але це ще не все. Олеся цю диво-красу навколишнього світу з любов’ю, трепетом і великим натхненням переносить на папір, вимальовуючи різнокольоровими барвами побачене і відчуте серцем. У Теребовлі дівчина працює архітекторкою недавно – всього рік. До цього міста прикипіла усією душею ще із раннього дитинства – приїжджала сюди із Заліщицького району на канікули до рідних. Її перші творчі кроки у княжому місті були спочатку дещо несміливі, надто скромні. Але тепер про молоду художницю знають, адже вона привернула увагу теребовлянців до збереження архітектурної спадщини у незвичний спосіб, створивши оригінальну розмальовку з архітектурними об’єктами «Доторкнись до історії. Розмалюй своє місто», яку видрукували у великому форматі, і кожен мав можливість у день народження Теребовлі додати своїх барв обраному місцю. А ще Олеся розробила яскраві ілюстрації листівок для руху активних теребовлянок «Дівочі посиденьки». Любить фотографувати, подорожувати. До своїх світлин пише цікаві і неординарні тексти – атмосферно-енергетично-поетичні, як і вона сама. Цієї зими побувала в Парижі, навесні планувала ознайомитися із Прагою. Та доля їй піднесла сюрприз… Молода художниця та архітекторка з Теребовлі Олеся Хмелик недавно повернулася з Америки, де проходила короткотермінове стажування. З цього приводу і наша розмова…

Як ти потрапила у США і з якою метою?

-В Америку я потрапила завдяки програмі «Відкритий світ» (Open World), яка схвалена та фінансується конгресом США ще із 1999 року (прим. – для України це стало можливим з 2003 р. ). «Open World» – це міжнародна програма лідерства, яка дає можливість новим суспільно-політичним та громадським лідерам відвідати США для короткострокового, але дуже насиченого програмою, навчання. Головна мета програми – це формування кращого взаєморозуміння між Україною та Сполученими Штатами шляхом надання можливості безпосередньо спостерігати та пізнавати досвід американського політичного, ділового та громадського життя.

Чи складно було пройти відбір на це стажування?

-На цю програму мене номінував ще на початку листопада 2019-го Юрко Дідула (один із засновників волонтерського руху «Будуємо Україну Разом», там я волонтерила архітекторкою та розробляла проєкти публічних просторів для населених пунктів). Я заповнила анкету кандидата на участь у програмі, де найважливішим етапом було написати мотиваційного листа на тему «Чому саме я?». В кінці січня отримала неочікувано позитивну схвальну відповідь, пройшла орієнтаційний семінар у Києві та усі пункти для отримання візи.

Як вас зустріли? Що відбувалося у перші дні і взагалі,- твої враження від людей, міст, зустрічей…

-Наша делегація з України (чотири групи по п’ять осіб і чотири супровідники) та ще одна з Молдови прилетіли у Вашингтон, штат Колумбія, де на спільній затишній вечері мали зустріч із представниками американських рад (АС) і обговорювали програму орієнтації та інші питання перебування. Вже наступного дня спільно для делегатів Вірменії, Молдови, Сербії та України у нас був семінар у бібліотеці конгресу. Там мали змогу почути та поспілкуватись з директором дослідницького центру американських рад доктором Деном Е. Девідсоном про американську культуру, послухати про досвід роботи в урядових структурах федерального рівня від виконавчого директора центру лідерства «Відкритий світ» Джейн Саргус, обговорити американський федералізм з директором дослідницького центру американських рад, доктором Джеймсом Кверком, та подискутувати про підготовку глобальних лідерів з президентом фундації «Підготовка глобальних лідерів» доктором Семом Потолікко, викладачем Нью-Йоркського університету і дуже цікавим своїми поглядами та досвідом чоловіком. Опісля насичених лекцій у нас була екскурсія самою бібліотекою конгресу ( і це надзвичайно красива будівля як змістом, так і архітектурою) і, звісно, екскурсія Вашингтоном у супроводі змістовних та захопливих історій про місто від чудової Наталії Домбровської.

Чи був мовний бар’єр і як з ним справлялась?

-Офіційно за програмою знання англійської мови не вимагалося. Та на досвіді, під час неформального спілкування, – то таки вкрай важливо. Знання мови допомагає глибше проникнутись середовищем і культурою міста. Заводити small talk з незнайомцями, чи навіть в елементарних буденних справах, як от замовити каву чи прочитати меню в закладі, чи запитати про вулицю у перехожих, чи розшифрувати вказівний знак. Тож досвіду спілкування набралась, це факт.

Вас розділили на групи і куди потрапила ти? Коротко про містечко, де ви перебували.

-Так, нашу делегацію розділили на групи. Метою саме нашої групи, яка складалась з п’яти учасників – мене, Вадима Денисенка, Анастасії Макаренко, Олексія Світличного з Києва, Каті Яковець з Вінниці та фасилітатора Марії Саврун, було містобудування та міське планування. Кожна група мала свою функцію і певну тематику. Були групи, які займаються соціальним підприємництвом, групи із представниками ДСНС України, ну і конкретно наша – архітектори та дотичні до міського планування і урбаністики в загальному. Нам пощастило досліджувати урбаністику міста Сан-Антоніо у штаті Техас. Це дуже колоритний штат, адже знаходиться на кордоні з Мексикою і увібрав у себе декілька культур, які співіснують між собою і взаємодоповнюються. Сан-Антоніо вражає своїми масштабами, кількістю автомобілів та транспортними розв’язками, але заодно захоплює збереженням історичних об’єктів та затишком центральної частини міста Downtown.

Що цікавого відбувалося у Сан-Антоніо?

-У Сан-Антоніо ми прилетіли ввечері. І у нас було два вихідних дні до офіційних зустрічей та для того, аби адаптуватись після перельотів та перейнятись міським колоритом неформально. На це у нас була теж запланована програма. Оскільки місто масштабне і ми усі разом жили в будинку благодійної організації у житловому кварталі, нас щодня забирала на зустрічі та заходи водійка-волонтерка Сильвія Карам, дуже хороша і вже за той короткий час така «своя» людина. В неділю ми відвідали туристичний «Gruene Historic Distric», одне із перших поселень в Техасі, таке собі місто-привид, де повністю збережений типовий колорит і культура Техасу з 1840-х років. На території містечка можна знайти і салуни, і антикварні крамнички, і ретро-фотосалони, і «Texas’ Oldest Dance Hall», найстаріший танцювальний зал Техасу, де відбуваються виступи музикантів у стилі «кантрі» і тематичні шоу. Вже з понеділка у нас були заплановані зустрічі з дотичними до міського планування організаціями, по дві-три на день. Окрім того, цікаво та атмосферно проводили час впродовж вечері в американських сім’ях, які зацікавились програмою, та в українців, які вже багато років проживають у Сан-Антоніо.

Де побували, що бачили, що вразило з точки зору архітектури, благоустрою і стосунків між людьми?

-За п’ять днів ми відвідали та поспілкувались з рейнджером парку «Visitor Center for a guided tour of Mission San Jose», внесеним до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і повністю відновленим до автентичного вигляду, такого як 250 років тому. Побували на екскурсії у супроводі архітектора на «The Pearl», містера Джеффа Фетцера на колишньому пивзаводі, який зазнав реновації задля збереження історичної структури. Тепер на території заводу знаходяться житлові квартири, ресторани, підприємства роздрібної торгівлі та ринок для фермерів. У вівторок поспілкувались з керівником парку «Hemisfair». Цей парк, площею приблизно 37 гектарів, створювався для розміщення Всесвітнього ярмарку у 1968 році та був переоблаштований і оновлюється до цього часу корпорацією із перепланування району «Hemisfair Park» (HPARC). Зустрічались із «the Nature Conservancy», провідною природоохоронною організацією, яка працює у всьому світі з метою захисту екологічно важливих для природи та людей земельних і водних ресурсів. З урядовим підрозділом, який моніторить і доглядає за водними ресурсами, і найосновніше,- несе головну відповідальність за постійне поліпшення стану річок, «the San Antonio River Authority» (SARA). Мали зустріч з представниками департаменту з питань транспорту та капітального вдосконалення міста Сан-Антоніо; федеральним агентством «A Metropolitan Planning Organization» (MPO), яке надає місцеві рекомендації для планування міських перевезень. Мали яскраві зустрічі із «Centro San Antonio», консорціумом неприбуткових груп, зацікавлених у підтримці яскравого та процвітаючого центру міста, та проєктною групою «Lake Flato Architects». Зустрічались з представниками департаменту планування та розвитку громади міста Сан-Антоніо, який працює над покращенням якості життя, економічної життєздатності та безпеки мікрорайонів Сан-Антоніо завдяки активному залученню до стратегічного планування, ініціатив реінвестицій та політики розвитку громади.
Також в один з днів у нас був сніданок із експослом США в Україні Романом Попадюком.

Який досвід взяла із поїздки, що б хотіла втілити у нас із побаченого?

-Досвід, якого я набула за час стажування, колосальний! Мені б дуже хотілось перенести до нас їхню практику співпраці між громадою, бізнесом і владою. І нарешті навчитись довіряти одне одному, адже мета одна – розвиток, доступність та покращення умов для громади. Якщо говорити про стосунки між людьми, то дуже хотілось би перенести їх культуру щирого позитивно-налаштованого поводження – посміхатись незнайомцям, заводити короткі розмови, щиро допомагати і просто передавати енергетику радості та підтримки. Нам цього особливо бракує. А ще мені імпонує їхня практика неспішності у роботі, де основним критерієм є грамотний результат і дієва діяльність.

Чи підтримуєш контакти із американськими архітекторами і чи є в них бажання відвідати Теребовлю?

-Звісно, ми обмінювались контактами на кожній із наших зустрічей. Тож думаю, у разі виникнення потреби, в процесі реалізації чи підготовки якихось наших проєктів вони відкриті для того, аби ділитись із нами своїм досвідом. А ще неповторна міс Андреа Родрігез, представниця департаменту планування та відповідальна за мистецькі об’єкти у Сан-Антоніо, розповіла, що цього літа планує побувати в Україні і відвідати цікаві місця. Тож бажання таки є, залишилось втілити.


Розмовляла Наталя БОЙЧУК.

Залишити коментар

Надіслати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *