Наталка Михно: “Ми маємо те, що обираємо”

Наталка Михно: “Ми маємо те, що обираємо”

Наталка Михно – активна партійка Української Галицької Партії на Теребовлянщині, що  у Тернопільській області. Це – людина-оркестр, котра встигає щодня залагоджувати десятки справ: сім’я, письменництво, 14 бібліотек Теребовлянської громади, власне хутірне господарство. Її цікавість не має географічних кордонів: Теребовля, Київ, Чикаго, Тернопіль, і знову рідна Теребовля.

Днями Наталка Михно з’явиться у списку кандидатів на голову Теребовлянської громади, адже уже подані документи на реєстрацію.

Пані Наталя знає, чого хоче і не боїться протистояти життєвим викликам. Її досвід це тільки підтверджує. 10 років вчителювання у теребовлянській гімназії, праця в музеї, громадсько-політична діяльність в Києві. Далі грін карта, переїзд до США, повернення в Україну, робота в Тернопільській ОДА і, як наслідок, зневіра в стару модель політики. Уже понад 3 роки пані Наталя – директорка Княжої Теребовлянської Книгозбірні, яка знає як змінити свою рідну громаду. 

Сміливі завжди мають шанс на успіх

З дитинства винесла науку своєї бабусі, що єдність слова та чину є мірилом людської справжності. Куди б мене не заносило життя, завжди намагаюсь дотримуватись цієї істини. У жовтні 1990 року на Студентській революції на граніті, зрозуміла, що свідома й активна громадянська позиція може побороти зло будь-якого масштабу! На жаль, досвід останніх десятиліть показує, що сміливі у нас – дефіцит. 

Мій десятилітній досвід вчителювання та понад 30 років громадсько-політичної роботи підтверджують, що наші основні больові точки – брак відвертого діалогу. Ніколи не розуміла, чому відкритий і усміхнений представник влади така рідкість. Радію, що Українська галицька партія за рівноправне спілкування з громадою. Спілкування, де ми партнери, яких об’єднує спільна мета. Сподіваюсь, що невдовзі на Теребовлянщині саме такі чиновники очолюватимуть усі гілки влади.

Успіх – мрія, помножена на роботу і молитву

За фахом я – український філолог. Не уявляю свого життя без письма. Для мене це життєва потреба: ділитися своїми думками з іншими, це своєрідний діалог з Творцем. 2004 побачила світ моя перша книга “Марево духу”, де я ставлю питання що таке духовність та людяність. У своїх 5 книгах намагаюсь відповісти на ці питання з перспективи нашої історії. Переконана, що без розуміння власного минулого – майбутнє буде неповноцінне. Тому, мрію видати серію для підлітків “Мандрівка Україною” про історію Тернопільської області.

З 2018 року очолюю Теребовлянську Княжу Книгозбірню. Завдяки реформі децентралізації вдалося об’єднати 14 бібліотек теребовлянської громади. Вже багато наших бібліотек, як закордоном, стали для читачів “третіми місцями” між навчанням та домом. Ми змістили акценти і говоримо з читачем його мовою. Знімаємо відеоблоги, крутимо сучасні фільми на великому екрані, не боїмось інтернету. Поки культурна сфера не зрозуміє, що цифрові технології максимально розширюють наші можливості, ми не будемо цікаві ні собі, ні світу.

Змінила підбори на гумові чоботи

Відчуття дому, як для будь-якої жінки, для мене надзвичайно важливе. Коли моя сім я виграла грін карту і ми переїхали в Чикаго, зрозуміла силу рідних стін. За океаном витримала тільки два тижні і повернулась в Україну. Далі було два роки в Києві. Тоді я працювала помічницею народного депутата Левка Лук’яненка. Щільний графік, цікаві люди, але все одно тягнуло додому. 

2008 року разом з чоловіком переїхала у знищене радянськими військами село Знесіння. Це 17 км. від Теребовлі. То була любов з першого погляду. Сьогодні у нас ціле хутірне господарство, а 12 років тому починали з життя у вагончику. Хто б міг подумати, що хутір Хмарище з моєї улюбленої “Чорної ради” Пантелеймона Куліша стане прототипом мого дому – хутора Знесіння. 

Було непросто змінити туфлі на гумові чоботи. Холод, сирість, змії. Відвойовували з  чоловіком в природи кожний сантиметр землі. Сьогодні розумію, що мені дуже пощастило і не уявляю свого життя не тут. Я вірю в Україну, котра почне свій поступ з маленьких хутірних господарств. Вони – фундамент економічного процвітання Галичини. 

Громада для людей

Рік роботи заступницею голови Тернопільської обласної державної адміністрації з гуманітарних питань показав мені, що такий формат роботи не для мене. Звільнилась за власним бажанням, оскільки бачила, що людина і її потреби не в пріоритеті для місцевої влади. Однодумці з Української галицької партії переконали повернутись у політику. У нашій команді понад половина – жінки. Як показує міжнародний досвід, активне жіноцтво – рушій змін в світі. Намагатимусь, щоб наша Теребовлянська громада не була винятком з правил. 

Джерело: Українська Галицька партія

Моя активна громадська робота розпочалася із першого досвіду 1990 року … Із моєї «студентської революції на граніті»…

Опубліковано Наталкою Михно Неділя, 27 вересня 2020 р.

Залишити коментар

Надіслати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *