Весна… Весна? Весна! У природі і в душі, на струнах серця і в умілих руках. Виграє, виспівує, зачаровує! Саме з весною можна порівняти неперевершену творчість теребовлянки Олі Чміль. Це тільки вона уміє так колоритно, багатогранно розмалювати барви життя, зігріти дотиком своїх рук і серця кожен фантастичний витвір, подарувати весняний настрій тим, для кого він призначений. Ось на вишуканих палантинах розцвітають тюльпани, а ось тішать погляд яскрава пташечка – валяна брошка, валяні коралі-кокони, сумки-вузлики… Ці неперевершені дрібнички з натуральної вовни так елегантно доповнюють жіночий одяг. У холодну пору панянок зігрівають валяне панчо з капюшоном, валяні шапочки, беретики, бактуси-хустки, рукавички. У колекції, створеної руками талановитої майстрині, є і валяні кімнатні тапочки, оздоблені валяними квітами, шапочки для лазні або корпоративу… І немає меж фантазії і розкриллю творчості Олі Чміль, кожен її виріб унікальний і неповторний.
«Справжня пані Творчість, яка робить щасливими навіть незнайомих людей», «Кожен витвір унікальний, усе продумано і бездоганно», «Золоті руки у майстрині», «Радію своїй чудовій обнові – комплекту. Яке диво! На білому сніжку розквітла сакура ніжним цвітом. Яскрава майстриня Оля створила персонально для мене це диво, дуже ретельно підходила до кожної деталі, давала професійні консультації і поради. Браво! Я в захваті!»,- читаю у коментарях і радію за обдаровану Богом землячку, яка знайшла своє покликання на Землі.
…Родом Оля Чміль із Довгого, села, яке дало світові багатьох відомих людей. Тут школу закінчила, тут і перші свої дитячі роботи створювала, у які вкладала частинку душі і рідного національного колориту. Батьки Василина Богданівна та Омелян Іванович за професією вчителі, вони змалку прививали у донечки любов до звичаїв і традицій рідного краю, до пісні, до мистецтва. Її матуся згадує той час, коли Олечка була маленькою і всі залюбки переглядали серіали, не встигла закінчитися серія, а вона вже на ляльку черговий капелюшок створила. Це у неї, мабуть, від бабусі Магдалини теж майстрині, яка займалася шиттям і могла створити шедеври із будь- яких підручних матеріалів.
За освітою Оля Чміль – філолог, за станом душі – рукодільниця. І у її професійному рості усе дуже вдало поєднується! Закінчила Тернопільський педагогічний університет, магістратуру – у Дрогобицькому виші. Зараз працює учителем зарубіжної літератури у Мшанецькій та Довгенській школах. «Робота з дітьми приносить мені задоволення,- каже п. Оля. – А творчі ідеї стараюся використовувати на уроках. Так діти краще засвоюють матеріал». Недавно Ольга Омелянівна у рамках «Аукціону педагогічних ідей» з неабияким професійним хистом (це, мабуть, у неї від мами!) провела показовий урок «Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине» за новелою Рея Бредбері «Усмішка», який дітям запам’ятається надовго. Одна невеличка деталь: у цей креативний урок так гармонійно вписався образ вчительки у червоному палантині ручної роботи і в неперевершених валяних коралях у тон, який вона виготовила сама. «Для себе теж валяю речі, люблю носити ексклюзивний одяг і прикраси», – зізнається Оля, у якої за плечима уже вісім років праці із цього трудомісткого виду рукоділля – валяння.
Оля Чміль радо ділиться таємницями своєї творчості, зазначаючи: «Валяння мене заспокоює, за допомогою шерсті я можу передати свій настрій, свої емоції. Не завжди вистачає часу, вдень робота, сім’я, діти, тож доводиться часто братися за улюблену справу вночі, коли усі сплять. Але цей період, як і кожній жінці, дуже потрібний для відновлення спокою у душі. На виготовлення тапочок мені йде 3-5 днів, на валяння палантину, залежно від складності роботи, теж до 5 днів. А взагалі у процесі валяння є багато етапів, за один день нічого не робиться. Ця робота фізично важка, потребує неабияких зусиль. Буває навіть такий період, коли я не можу валяти і змушена робити перерву через біль у спині. Після 2-3 денного валяння сил немає зовсім, а зранку із новими силами знову повертаюсь до цього процесу. Коли беру у руки нефарбовану шерсть і відчуваю її запах, то одразу згадую своє дитинство. Біля нас була ферма і багато овець, яких час від часу стригли, а ми із сестрою Ларисою ще маленькими були і заглядали із- за рогу… У роботі я використовую австралійський меринос, із шерсті наших овечок не валяю, адже шерсть має бути ніжною, приємною на дотик і не «кусючою». Стараюся не зупинятися на досягнутому, завжди навчаюсь, відвідую майстер-класи, які через пандемію зараз відбуваються здебільшого онлайн. Та і взагалі у цей період дуже бракує живого спілкування з однодумцями-майстрами, зустрічей з обміну досвідом, виставок, презентацій, як це було раніше».
Декілька років тому на одній із тихих вуличок княжого міста діяла крамничка зі промовистою назвою «Галицька камізелька», яку вимріяла Оля і втілила у життя. Це був справжній куточок майстерності з ексклюзивними роботами, майстер-класами, щирим спілкуванням. На жаль, крамничка закрилася, цю подію боляче пережила майстриня, але не розчарувалася, перенесла свою майстерню у домашній куточок, працює над замовленнями вдома. І коли їх немає, все одно старається валяти. Бо без цього вже не може. На нові роботи її надихають клієнти, які своїми ідеями дають крила для творчого польоту, а у всьому підтримують рідні: батьки, чоловік, старша сестра, подруга і порадниця Лариса, діти, також творчі і талановиті.
Донечка Христинка навчається у 6 класі, а синочок Омелян – у 2-ому профільного ліцею. Христинка вже яскраво «засвітилася» у своїх поетичних відеосюжетах, записаних у найкрасивіших локаціях Теребовлі. А про Олиних батьків – педагога від Бога Василину Поздик і її чоловіка, колишнього невтомного старосту п. Омеляна, можна писати окрему історію: активні учасники художньої самодіяльності села, співають у народному фольклорному ансамблі «Лелюшки» і церковному хорі, з ініціативи п. Василини відкрито меморіальну дошку відомому земляку і поету Володимиру Гжицькому… Вони тиха і надійна сімейна пристань для усіх поколінь, міцні корені і основа усієї дружної родини.
…Вона відчуває миті щастя, творячи красу і даруючи чудовий настрій своїм землячкам. Вона віддає тепло своїх умілих рук, самовіддано працюючи і створюючи вишукані шедеври для жіночого гардеробу з позитивною і теплою енергетикою. А злива вдячних слів надихає талановиту майстриню Олю Чміль на нові ідеї, на нові роботи, зігріває і заохочує творити все краще і краще. А на вулицях княжого міста владарює Весна… Весна? Весна!Тож нехай ця благодатна пора надійно і надовго оселиться у серці талановитої і невтомної рукодільниці!
Наталя БОЙЧУК, газета «Воля» №13 від 1 квітня 2021 р.
